Вектор Інвест Ентерпрайзіс

Розвиток текстильного сектору для України має не лише економічне, а й стратегічне значення, оскільки дозволяє створювати додану вартість усередині країни, формувати робочі місця та зменшувати залежність від імпорту.

Аналіз ринку тканин України за останні 30 років: від втрати виробничих потужностей до формування нового попиту

Українська текстильна промисловість за останні три десятиліття пройшла складний шлях трансформації. На початку 1990-х років країна мала один із найбільших виробничих потенціалів у Східній Європі. На території України працювали десятки великих текстильних комбінатів, які забезпечували повний виробничий цикл — від прядіння волокон до виготовлення готових тканин та їх оздоблення.

Після здобуття незалежності текстильна галузь України зазнала суттєвих структурних змін. Значна частина підприємств повного циклу, що забезпечували виробництво тканин для швейної промисловості, скоротила обсяги діяльності або припинила роботу. Внаслідок цього українські виробники одягу дедалі більше орієнтувалися на імпортну сировину, насамперед синтетичні, мембранні та спеціалізовані технічні тканини. Така тенденція призвела до зростання залежності внутрішнього ринку від зовнішніх постачальників та посилення ролі імпорту у забезпеченні потреб легкої промисловості.

Водночас легка промисловість залишається важливою складовою української економіки. За даними Державної служби статистики України, оприлюдненими асоціацією Укрлегпром, обсяг реалізованої продукції підприємств легкої промисловості у 2024 році становив 47,28 млрд грн (без ПДВ). Найбільшу частку у структурі реалізації займало виробництво одягу — 44%, тоді як на виробництво інших текстильних виробів припадало 26%, а на ткацьке виробництво — близько 3%.

Окремим напрямом розвитку є сегмент технічного текстилю, попит на який зростає під впливом потреб оборонного сектору, будівництва, транспорту, медицини та промисловості. Проте через відсутність офіційної державної статистики щодо обсягу цього сегмента його ринкова місткість може оцінюватися лише експертно ( УКРЛЕГПРОМ https://ukrlegprom.org/ua/news/struktura-obsyagu-realizovanoyi-produkcziyi-legkoyi-promyslovosti-ukrayiny-u-2024-roczi/?utm_source=chatgpt.com).

Фактично сьогодні в Україні сформувався парадоксальний ринок: країна має тисячі швейних підприємств, стабільний попит на спеціальні тканини та значний експортний потенціал, але при цьому значною мірою залежить від імпорту тканин і технологій їх виробництва. Саме ця обставина створює передумови для появи нових виробництв повного циклу.

Структура імпорту тканин в Україну у 2020–2025 роках (до та після повномасштабного вторгнення)

Протягом 2020–2025 років український ринок текстильних матеріалів характеризувався високою залежністю від імпортних поставок. Основними причинами стали скорочення внутрішнього виробництва тканин, недостатні інвестиції в модернізацію текстильних підприємств та зростання попиту на сучасні синтетичні, мембранні й технічні матеріали, які в Україні виробляються в обмежених обсягах.

За даними Державної служби статистики України, текстильні матеріали та текстильні вироби стабільно формують помітну частку українського імпорту. За підсумками січня–серпня 2024 року імпорт продукції групи XI УКТ ЗЕД («Текстильні матеріали та текстильні вироби») становив 1,56 млрд доларів США, що відповідало близько 3,5 % загального обсягу імпорту країни. При цьому обсяг імпорту майже у чотири рази перевищував експорт аналогічної продукції.

У 2024 році загальний імпорт товарів в Україну досяг 70,7 млрд доларів США, що на 13 % більше порівняно з 2023 роком. Найбільшими торговельними партнерами України за імпортом залишалися Китай, Польща та Німеччина. Саме ці країни, поряд із Туреччиною, є ключовими постачальниками текстильних матеріалів для української легкої промисловості.

Аналіз структури імпорту тканин показує, що у 2020–2025 роках домінували такі категорії:

• синтетичні та змішані тканини для виробництва повсякденного одягу;
• трикотажні полотна;
• мембранні тканини для спеціального та військового одягу;
• технічний текстиль для промисловості, транспорту та будівництва;
• неткані матеріали, що використовуються у медицині та засобах індивідуального захисту.

Після 2022 року відбулося суттєве зростання попиту на спеціальні тканини військового призначення. Активізація оборонних замовлень стимулювала імпорт матеріалів для виготовлення військової форми, броне захисту, спорядження та засобів індивідуального захисту. Внаслідок цього значно збільшилися закупівлі поліамідних, поліефірних та мембранних тканин із країн Європейського Союзу та Азії.

Географічна структура імпорту (провідні позиції)

Країна	Основні види тканин
Китай	синтетичні тканини, поліестер, технічний текстиль
Туреччина	бавовняні та змішані тканини, трикотаж
Польща	технічні тканини, спеціальний текстиль, тканини для спецодягу
Німеччина	високотехнологічний текстиль, мембранні матеріали
Італія	тканини преміального сегмента для fashion-індустрії

Слід зазначити, що після початку повномасштабної війни спостерігалася часткова переорієнтація імпортних потоків із азійських ринків на постачальників із країн Європейського Союзу. Цей процес був пов’язаний із необхідністю скорочення логістичних ризиків та забезпечення стабільності постачань для підприємств легкої промисловості.

Таким чином, у 2020–2025 роках український ринок тканин залишався імпортозалежним, особливо в сегментах синтетичних, мембранних та технічних матеріалів. Водночас зростання внутрішнього попиту на спеціалізований текстиль створює передумови для розвитку власного виробництва високотехнологічних тканин та поступового зменшення залежності від зовнішніх постачальників.

Критична залежність від імпорту матеріалів

Категорія	Частка імпорту
Мембранні тканини	90–100%
FR-тканини (вогнестійкі)	80–95%
IRR-тканини для військової форми	понад 90%
Технічні синтетичні тканини	70–90%
Спеціальна фурнітура	понад 80%

Чому зростає попит на технічний текстиль

Серед підприємств, які продовжують здійснювати виробництво текстильних матеріалів в Україні, варто відзначити Текстерно, Чексіл, Edelvika та низку інших спеціалізованих виробників. Проте сучасна структура галузі характеризується переважанням підприємств, що спеціалізуються на пошитті готових виробів, тоді як окремі етапи текстильного виробництва — виготовлення пряжі, ткацтво, фарбування, нанесення функціональних покриттів і спеціальна обробка тканин — розвинені значно слабше.

За даними асоціації Укрлегпром, у 2024 році обсяг реалізованої продукції легкої промисловості України становив 47,28 млрд грн, з яких лише близько 3 % припадало на ткацьке виробництво, тоді як найбільшу частку формувало виробництво одягу (44 %). Така структура свідчить про переважання переробних операцій над виробництвом власних текстильних матеріалів та збереження значної залежності від імпортної сировини.

Особливо відчутною є залежність від імпорту у сегментах високотехнологічного текстилю. Мембранні, вогнестійкі (FR), інфрачервоно-маскувальні (IRR) тканини, а також значна частина синтетичних технічних матеріалів надходять переважно з країн Європейського Союзу, Туреччини, Південної Кореї та Китаю. Це пов’язано з високою капіталомісткістю відповідних виробництв, необхідністю спеціалізованого обладнання та складних технологічних процесів обробки.

У результаті сформувалася ситуація, за якої Україна має значний внутрішній попит на технічний і військовий текстиль, розвинуту мережу швейних підприємств та стабільні державні замовлення, але водночас істотно залежить від імпортних тканин і технологій. За даними Державної митної служби України, у 2024 році імпорт товарів групи XI «Текстильні матеріали та текстильні вироби» перевищив 2 млрд дол. США, що підтверджує важливу роль зовнішніх постачань у забезпеченні потреб вітчизняної легкої промисловості. Це створює економічні передумови для розвитку в Україні текстильних виробництв повного циклу, здатних забезпечувати виготовлення пряжі, тканин, фарбування та спеціальну обробку матеріалів для оборонного, промислового та цивільного секторів.

Після початку повномасштабної війни структура попиту на текстильну продукцію суттєво змінилася. Найбільш динамічний розвиток отримали сегменти:

• військового текстилю;
• спеціального та захисного одягу;
• медичного текстилю;
• промислових захисних тканин;
• водонепроникних і мембранних матеріалів.

Вплив оборонного сектору на розвиток галузі підтверджується структурою державних закупівель. За інформацією учасників ринку та галузевих асоціацій, після 2022 року значно зросли обсяги виробництва військової форми, спорядження та засобів індивідуального захисту, що спричинило різке збільшення попиту на спеціалізовані тканини та матеріали. У результаті оборонний сектор став одним із ключових драйверів розвитку українського ринку технічного текстилю та спецодягу, стимулюючи як розширення виробничих потужностей, так і пошук можливостей локалізації виробництва високотехнологічних матеріалів.

Виробництво тканини повного циклу: від бавовняного волокна до готового спеціального текстилю

Однією з ключових особливостей сучасної текстильної промисловості є висока додана вартість, яка формується на кожному етапі виробничого циклу. Саме тому провідні європейські виробники технічних та військових тканин прагнуть контролювати весь процес — від переробки волокна до випуску готової тканини зі спеціальними захисними властивостями.

Для України розвиток підприємств повного циклу має особливе значення, оскільки значна частина цих технологічних операцій сьогодні виконується за межами країни.

Виробництво пряжі: перший етап формування доданої вартості

Основою більшості тканин для спецодягу та військової форми залишається бавовна або суміш бавовняних і синтетичних волокон. Світове виробництво бавовни перевищує 24–25 млн тонн на рік.

Таблиця найбільших виробників

Країна	Частка світового виробництва
Китай	близько 25%
Індія	близько 23%
США	близько 13%
Бразилія	близько 10%

Після очищення бавовняного волокна здійснюється процес чесання та прядіння. На сучасних підприємствах використовуються автоматизовані прядильні лінії, які дозволяють виготовляти десятки тисяч тон пряжі щорічно.

Для виробництва військових тканин найчастіше застосовується:

• бавовняна пряжа;
• поліефірна пряжа;
• сумішева пряжа;
• арамідні волокна для вогнестійких тканин.

За оцінками галузевих експертів, саме виробництво пряжі формує до 25–35% собівартості майбутньої тканини. Саме тому країни, які мають власні прядильні потужності, значно менше залежать від зовнішніх постачальників.

Виробництво сурової тканини

Після виготовлення пряжі розпочинається процес ткацтва. На цьому етапі формується так звана сурова тканина (greige fabric) — матеріал без кольору та спеціальних захисних властивостей.

Тканини, що використовуються ля виготовлення військової форми армій країн НАТО

Тип тканини	Склад
Сумішева саржа	50% бавовна / 50% поліестер
Полікотон	65% поліестер / 35% бавовна
Rip-Stop	армована структура проти розривів
FR-тканини	бавовна + арамідні волокна
Softshell	багатошарова мембранна конструкція

Саме на етапі ткацтва визначаються:

• міцність тканини;
• стійкість до розривів;
• повітропроникність;
• довговічність виробу.

Сучасний ткацький цех середнього масштабу здатний виробляти від 8 до 20 млн м² тканини на рік, залежно від асортименту та рівня автоматизації.

Фарбування сурової тканини

Одним із найскладніших та найдорожчих етапів є фарбувально-оздоблювальне виробництво. Саме цей процес сьогодні залишається одним із найбільш дефіцитних в українській текстильній галузі.

Після ткацтва тканина проходить:

• вибілювання;
• мерсеризацію;
• фарбування;
• сушіння;
• термофіксацію;
• спеціальне оздоблення.

Порівняння основних технологій фарбування тканин для спецодягу та військового текстилю

Показник	Реактивне фарбування	Кубове фарбування
Основне призначення	Промисловий спецодяг, корпоративний одяг, цивільний текстиль	Військовий текстиль, спецодяг для екстремальних умов
Тип волокон	Бавовна, віскоза, натуральні волокна	Переважно бавовна та бавовняні суміші
Стійкість кольору до прання	Висока	Дуже висока
Стійкість до ультрафіолету	Середня–висока	Висока
Стійкість до стирання	Висока	Дуже висока
Довговічність експлуатації	Висока	Максимальна серед традиційних технологій
Рівномірність фарбування	Дуже висока	Висока
Вартість процесу	Нижча	Вища через складнішу технологію
Застосування у військовій формі	Обмежено	Широко використовується
Використання для камуфляжних тканин	Можливе	Рекомендоване для військових тканин
Відповідність вимогам оборонного сектору	Часткова	Висока
Поширеність у країнах ЄС	Широко використовується	Активно використовується виробниками військового текстилю в Польщі, Бельгії, Франції та Іспанії

Висновок. Реактивне фарбування є оптимальним рішенням для виробництва промислового спецодягу та цивільного текстилю завдяки відносно нижчій вартості та високій якості фарбування.

Кубове фарбування потребує більших виробничих витрат, проте забезпечує максимальну стійкість кольору до інтенсивної експлуатації, багаторазового прання та впливу навколишнього середовища, що робить його одним із ключових стандартів для виробництва тканин військового призначення.

Нанесення військового камуфляжу

Після базового фарбування тканина проходить друк камуфляжного малюнка. Сучасні військові тканини НАТО виготовляються за допомогою:

• ротаційного друку;
• цифрового друку;
• багатоступеневого пігментного друку.

На цьому етапі формується камуфляж:

• MultiCam;
• MTP;
• MM-14;
• інші національні патерни.

Саме друк камуфляжу часто є окремою високотехнологічною ділянкою виробництва.

Спеціальна обробка тканин для військовослужбовців

На завершальному етапі тканина отримує функціональні властивості.

IRR-обробка (Infra-Red Reflective) дозволяє знизити помітність військовослужбовця в приладах нічного бачення. Ця технологія є обов’язковою для більшості сучасних армій НАТО. В Україні промислове виробництво IRR-тканин залишається обмеженим, тому значна частина таких матеріалів імпортується.

FR-обробка (Flame Resistant) забезпечує захист від відкритого полум’я. Такі тканини використовуються:

• військовими;
• енергетиками;
• металургами;
• рятувальними службами.

Водовідштовхувальна обробка – DWR-фінішинг створює захист від вологи та забруднень.

Мембранне ламінування – один із найбільш технологічних процесів. На тканину наноситься спеціальна мембрана, яка:

• не пропускає воду;
• пропускає пару;
• захищає від вітру.

Саме мембранні тканини сьогодні є однією з найбільш імпортозалежних категорій українського ринку.

Створення текстильного комбінату в Україні

Вартість створення сучасного текстильного виробництва значною мірою залежить від ступеня вертикальної інтеграції підприємства. Якщо йдеться лише про фарбувально-оздоблювальне виробництво, інвестиції в сучасну безперервну лінію фарбування та фінішної обробки тканин зазвичай становлять від 2 до 8 млн євро залежно від продуктивності, ширини полотна, рівня автоматизації та набору технологічних операцій (https://www.monforts.de/en/products/?utm_source=chatgpt.com ). До складу таких комплексів можуть входити лінії підготовки тканини, безперервного фарбування, сушіння, термофіксації, каландрування, нанесення функціональних покриттів і системи очищення стічних вод.

Для створення повноцінного текстильного комбінату, який включає виробництво пряжі, ткацтво, фарбування та оздоблення тканин, необхідні значно більші інвестиції (https://www.brueckner-textile.com/en/products/details/techno-line-tt-glass-fibre-finishing-line.html?utm_source=chatgpt.com ). На основі аналізу реалізованих проєктів у країнах Європейського Союзу та структури капітальних витрат галузі можна виділити такі орієнтовні категорії інвестицій:

• малий спеціалізований комбінат технічних тканин — 15–30 млн євро;
• середній вертикально інтегрований комбінат — 40–80 млн євро;
• великий текстильний комплекс повного циклу з власним виробництвом пряжі, ткацтвом, фарбуванням і спеціальними видами обробки — понад 100–150 млн євро.

Європейський досвід демонструє, що найбільш конкурентоспроможними є саме підприємства повного циклу. Така модель широко застосовується у Португалії, Італії, Німеччині та Туреччині, де в межах одного виробничого майданчика поєднуються прядіння, ткацтво, фарбування, оздоблення та виготовлення готової продукції. Це дозволяє скорочувати логістичні витрати, контролювати якість на всіх 9 https://dataintelo.com/report/global-textile-finishing-machinery-market?utm_source=chatgpt.com )етапах виробництва та швидше адаптуватися до вимог замовників .

Серед світових лідерів з виробництва та монтажу обладнання для текстильного оздоблення особливо виділяються німецькі компанії Monforts та Brückner, а також італійсько-швейцарська група Santex Rimar. Компанія Monforts позиціонує себе як світовий лідер у сфері текстильного оздоблення та пропонує комплексні рішення для безперервного фарбування, сушіння, термофіксації, нанесення покриттів і спеціальної обробки тканин. У компанії наголошують, що їхні технології використовуються по всьому світу для створення високоефективних та ресурсозберігаючих виробництв.

Brückner спеціалізується на виробництві комплексних ліній для технічного текстилю, мембранних матеріалів, нетканих матеріалів, захисних тканин, ламінування та нанесення функціональних покриттів. Компанія характеризує себе як технологічного та ринкового лідера у сфері оздоблення тканин і технічного текстилю, а її обладнання використовується для виробництва військових, промислових та спеціалізованих матеріалів.

Santex Rimar Group є одним із провідних світових виробників обладнання для текстильного оздоблення, технічного текстилю, ламінування, просочення та нанесення функціональних покриттів. Група об’єднує виробничі майданчики в Італії, Швейцарії, Китаї та Індії та інвестує близько 4 % річного обороту в науково-дослідні роботи й розвиток нових технологій.

З точки зору співвідношення ціни та функціональних можливостей, багато нових виробництв у Європі обирають рішення Santex Rimar як компроміс між преміальними німецькими технологіями Monforts і Brückner та необхідністю оптимізації інвестиційного бюджету. Водночас Monforts і Brückner традиційно розглядаються як еталонні постачальники для виробництва високотехнологічних тканин, включаючи військовий, захисний та технічний текстиль.

Для України найбільш перспективною виглядає модель поетапного створення текстильного комбінату. На першому етапі доцільним може бути запуск фарбувально-оздоблювального виробництва та дільниці спеціальної обробки тканин (FR, IRR, водовідштовхувальна обробка, мембранне ламінування). Надалі можливе розширення до повного циклу виробництва з власним ткацтвом і виробництвом пряжі, що дозволить поступово скорочувати залежність від імпортних тканин та збільшувати додану вартість, створену в Україні.

Сценарії запуску текстильного комбінату в Україні: 20 млн €, 50 млн €, 100 млн €,  Порівняння сценаріїв створення текстильного комбінату в Україні

Показник	Базовий сценарій	Середній сценарій	Повний цикл
Орієнтовні інвестиції	20–30 млн €	50–80 млн €	100–150 млн €
Основна продукція	Фарбовані тканини, спецтекстиль	Тканини для спецодягу та військової форми	Повний асортимент технічних, військових і цивільних тканин
Ткацьке виробництво	Частково	Так	Так
Фарбування та оздоблення	Так	Так	Так
FR-обробка	Так	Так	Так
IRR-обробка	Так	Так	Так
Мембранне ламінування	Частково	Так	Так
Виробництво пряжі	Ні	Частково	Так
Річна потужність	4–6 млн м тканини	10–15 млн м тканини	20–30 млн м тканини
Робочі місця	150–250	300–500	700–1200
Основні ринки збуту	Україна	Україна, ЄС	Україна, ЄС, НАТО
Орієнтовний термін окупності	5–7 років	6–8 років	8–12 років

Джерело: авторська оцінка на основі технічних характеристик обладнання Monforts, Brückner, Santex Rimar та аналізу реалізованих текстильних проєктів у країнах ЄС.

  Найбільш реалістичним для сучасної України є середній сценарій розвитку. Він дозволяє створити вертикально інтегроване виробництво тканин для спецодягу, військової форми та промислового сектору без необхідності одразу інвестувати у повний цикл виробництва пряжі.

Вартість такого проєкту оцінюється у 50–80 млн євро, що відповідає інвестиціям у сучасні текстильні підприємства Центральної та Східної Європи. До складу комбінату можуть входити:

• ткацький цех (рапірні та повітряно-струменеві верстати);
• фарбувально-оздоблювальне виробництво;
• дільниця нанесення спеціальних покриттів;
• лабораторія контролю якості;
• виробництво тканин із характеристиками FR, IRR та водовідштовхувальними властивостями;
• власні очисні споруди.

За інформацією компанії Monforts, сучасна лінія термофіксації та оздоблення MONTEX може забезпечувати широкий спектр операцій з технічними та спеціальними тканинами, включаючи сушіння, термофіксацію та нанесення функціональних покриттів (Monforts Textile Finishing Technologies, 2025).

Компанія Brückner зазначає, що її виробничі комплекси для технічного текстилю дозволяють здійснювати нанесення покриттів, ламінування, сушіння та спеціальну обробку тканин для військового й промислового застосування (Brückner Textile Technologies, 2025).

Досвід шведської компанії FOV Fabrics https://www.fov.se/ демонструє, що найбільша додана вартість у сегменті технічного текстилю формується саме на етапах фарбування, ламінування, функціональної та захисної обробки тканин, а не лише на етапі ткацтва. Тому при створенні українського текстильного комбінату першочерговим завданням має стати локалізація саме високотехнологічних процесів оздоблення та спеціальної обробки, які сьогодні залишаються одними з найбільш імпортозалежних сегментів галузі.

Швеція як один із центрів виробництва спеціального та військового текстилю в Європі

Швеція є одним із найбільш розвинених європейських кластерів у сфері технічного, захисного та військового текстилю. Особливо важливу роль відіграє регіон Бурос (Borås), де сформувалася унікальна екосистема, що поєднує виробничі підприємства, науково-дослідні центри та профільну освіту. Ключовим освітнім і науковим осередком є The Swedish School of Textiles, яка входить до складу University of Borås. Заклад вважається одним із провідних європейських центрів досліджень у сфері текстильних технологій, функціональних матеріалів, циркулярної економіки та інноваційного виробництва тканин. Навколо цього кластера працює низка компаній, що формують основу шведської індустрії спеціального текстилю.

Компанія	Спеціалізація
FOV Fabrics	Технічні тканини для армії, спецодягу, наметів, захисного спорядження та outdoor-сектору
Tranemo Group	Вогнестійкий (FR) спецодяг для енергетики, промисловості та аварійно-рятувальних служб
Fristads	Один із найбільших виробників робочого та захисного одягу в Європі
Taiga AB	Одяг і спорядження для військових, поліції, рятувальників та служб безпеки
SnigelDesign	Тактичне спорядження, модульні системи перенесення, рюкзаки та розвантажувальні системи
Saab AB	Оборонні системи та військова техніка; формує попит на високотехнологічні матеріали та комплектуючі
W. L. Gore & Associates	Розробник мембранних технологій Gore-Tex для військового та спеціального одягу

Водночас Швеція є одним із світових лідерів у сфері екологічного управління відходами та розвитку циркулярної економіки. Завдяки високому рівню переробки та енергетичної утилізації відходів країна використовує сміття як важливий ресурс для виробництва теплової та електричної енергії. У окремі періоди власних відходів виявляється недостатньо для завантаження потужностей сміттєпереробних комплексів, тому Швеція імпортує відходи з інших європейських країн для подальшої переробки та отримання енергії. Такий підхід демонструє високий рівень інтеграції екологічних принципів у промислову політику держави та створює сприятливі умови для розвитку сталого текстильного виробництва.

Особливий інтерес для України становить діяльність FOV Fabrics. Підприємство спеціалізується на виробництві тканин для військової форми, спеціального одягу та захисного спорядження, використовуючи сучасні технології фарбування, ламінування та функціональної обробки текстилю. Саме такі виробництва формують найбільшу додану вартість у сучасній текстильній промисловості.

Досвід Швеції демонструє, що конкурентоспроможність галузі забезпечується не низькою вартістю робочої сили, а концентрацією технологій, наукових розробок, спеціалізованої освіти, принципів циркулярної економіки та виробництв повного циклу. Поєднання інноваційного текстильного кластера, екологічно орієнтованої державної політики та активної співпраці науки з бізнесом дозволило Швеції створити одну з найефективніших моделей розвитку текстильної промисловості в Європі. Саме ця модель сьогодні розглядається як один із найбільш перспективних орієнтирів для розвитку українського ринку технічних, спеціальних та військових тканин.

Досвід Казахстану та Узбекистану у створенні текстильних комбінатів повного циклу

Останніми роками країни Центральної Азії продемонстрували успішні приклади модернізації текстильної промисловості шляхом створення вертикально інтегрованих виробничих комплексів. Особливо показовими є кейси Узбекистану та Казахстану, які ще на початку 2000-х років значною мірою виступали постачальниками сировини, але поступово перейшли до розвитку виробництв із високою доданою вартістю.

Важливу роль у цих процесах відіграють китайські інвестиції. Будівництво текстильних комбінатів у Центральній Азії за участю китайського капіталу стало частиною ширшої стратегії Китаю щодо перенесення трудомістких виробництв за межі країни та формування нових виробничих центрів уздовж транспортних коридорів ініціативи «Один пояс — один шлях». Основною метою є створення вертикально інтегрованих бавовняно-текстильних кластерів, які охоплюють увесь виробничий цикл — від вирощування бавовни до випуску готового одягу та текстильних виробів.

Найбільш масштабні проєкти реалізуються в Казахстані та Узбекистані. Зокрема, у Туркестанській області Казахстану китайська корпорація Xinjiang Lihua реалізує інвестиційний проєкт вартістю понад 200 млрд тенге (понад 400 млн дол. США), спрямований на створення сучасного текстильного кластера повного циклу. Стратегічною метою проєкту є перехід від експорту бавовни-сирцю до виробництва готової продукції з високою доданою вартістю та створення нових робочих місць у регіоні.

В Узбекистані протягом останнього десятиліття сформовано десятки текстильних кластерів та спільних підприємств за участю іноземного капіталу. Особливо активно інвестиції залучаються до вільних економічних зон «Навої» та «Ургут», де реалізуються проєкти з виробництва пряжі, тканин, трикотажу та готового одягу. Завдяки системній модернізації виробництва та значним інвестиціям Узбекистан поступово перетворився з експортера бавовни на одного з найбільших виробників текстильної продукції в регіоні.

У Киргизстані та Таджикистані китайські інвестиції переважно спрямовуються на створення швейних підприємств, логістичних центрів та виробництв початкової переробки текстильної сировини. Хоча масштаби таких проєктів є меншими порівняно з Казахстаном та Узбекистаном, вони також сприяють розвитку місцевої промисловості та інтеграції регіону у міжнародні виробничі ланцюги.

Успіх цих проєктів значною мірою пояснюється поєднанням кількох факторів: наявністю власної сировинної бази, відносно низькою вартістю робочої сили, державною підтримкою інвесторів та вигідним географічним розташуванням. Розвиток транспортних коридорів між Китаєм, Центральною Азією та Європою дозволяє суттєво скорочувати логістичні витрати та забезпечувати швидкий доступ до ринків збуту.

Досвід країн Центральної Азії демонструє, що навіть держави, які тривалий час залишалися постачальниками сировини, можуть за відносно короткий період створити конкурентоспроможну текстильну галузь за умови цілеспрямованої державної політики та залучення масштабних інвестицій у виробництва повного циклу. Для України цей досвід є особливо актуальним, оскільки свідчить про можливість формування власних текстильних кластерів, здатних забезпечувати потреби внутрішнього ринку та створювати експортно орієнтовану продукцію з високою доданою вартістю.

В Узбекистані реалізація державної стратегії розвитку текстильної промисловості дозволила сформувати мережу текстильних кластерів повного циклу, що об’єднують вирощування бавовни, виробництво пряжі, тканин, фарбування, оздоблення та пошиття готової продукції. Координацію розвитку галузі здійснює Uztextileprom. Завдяки масштабним інвестиціям країна поступово скоротила експорт бавовни-сирцю та переорієнтувалася на експорт продукції з більшою доданою вартістю. Уряд Узбекистану розглядає текстильну галузь як один із ключових драйверів промислового розвитку та валютних надходжень (https://uztextile.uz/en )

У Казахстані одним із найбільш відомих прикладів є розвиток текстильного виробництва в спеціальній економічній зоні «Оңтүстік» у Шимкенті. Тут було створено низку підприємств повного циклу, серед яких особливе місце займає AZALA Textile. Проєкт був реалізований за підтримки державних програм індустріалізації та став прикладом переходу від експорту сировини до виробництва готової текстильної продукції (https://azala.kz)

Показово, що навіть країни, які не входять до числа провідних світових економік, розглядають текстильні комбінати повного циклу як стратегічний інструмент розвитку промисловості, створення робочих місць та підвищення експортного потенціалу. При цьому особливий акцент робиться на локалізації найбільш технологічно складних процесів — фарбування, оздоблення, нанесення функціональних покриттів і виробництва спеціалізованих тканин.

Висновки

Проведений аналіз показує, що сучасна текстильна промисловість дедалі більше переходить від моделі експорту сировини та напівфабрикатів до моделі виробництва продукції з високою доданою вартістю. Досвід Швеції, Португалії, Італії, Казахстану та Узбекистану свідчить, що ключовими факторами успіху є створення виробництв повного циклу, інтеграція науки й освіти з промисловістю, а також цілеспрямована державна підтримка інвестиційних проєктів.

Для України це питання виходить далеко за межі розвитку окремої галузі та набуває геополітичного значення. Станом на сьогодні країна володіє значним потенціалом у сфері пошиття одягу та виробництва готових виробів, проте залишається залежною від імпорту тканин, спеціальних матеріалів та технологій. В умовах війни така залежність створює додаткові ризики для забезпечення потреб оборонного сектору, критичної інфраструктури та промисловості.

У цьому контексті постає стратегічний вибір: залишатися переважно ринком збуту імпортних тканин або перейти до формування власної сучасної текстильної індустрії, здатної забезпечувати виробництво тканин для військового, промислового та цивільного секторів. Досвід Казахстану та Узбекистану демонструє, що навіть країни з меншими фінансовими та технологічними можливостями змогли реалізувати масштабні проєкти зі створення текстильних комбінатів повного циклу та суттєво підвищити конкурентоспроможність своїх економік.

З огляду на зростаючий попит на військовий текстиль, спецодяг, медичні матеріали та технічні тканини, інвестування у створення сучасних текстильних комбінатів повного циклу в Україні є економічно доцільним та стратегічно обґрунтованим. Такі проєкти здатні забезпечити локалізацію критично важливих виробництв, створення нових робочих місць, зростання податкових надходжень, розвиток експорту та зміцнення економічної й оборонної стійкості держави.

Після десятиліть деіндустріалізації Україна отримала унікальний шанс не просто відновити текстильну галузь, а створити нову високотехнологічну індустрію європейського рівня. Світовий досвід показує, що саме сьогодні формується нова карта промислового виробництва, а інвестиції шукають країни, здатні запропонувати стабільність, кваліфіковані кадри, ринки збуту та стратегічне бачення розвитку. Питання полягає вже не в тому, чи потрібні Україні текстильні комбінати повного циклу, а в тому, хто стане партнером у їх створенні, які технології будуть локалізовані та яке місце займе Україна у глобальних виробничих ланцюгах. Відповідь на це питання значною мірою визначить не лише майбутнє текстильної промисловості, а й загальний напрям економічного розвитку держави на найближчі десятиліття.

Автор: Ірина Новожилова.

По замовленню/для ПП Вектор Інвест Ентерпрайзіс.

Список використаних джерел:

• University of Borås – The Swedish School of Textiles
• FOV Fabrics AB – Official Website
• Ukrlegprom – Структура обсягу реалізованої продукції легкої промисловості України у 2024 році
• Державна служба статистики України
• Державна митна служба України – Статистика зовнішньої торгівлі
• Monforts Textile Technologies
• Brückner Textile Technologies
• Santex Rimar Group
• Uztextileprom Association (Узбекистан)
• AZALA Textile (Казахстан)
• Riopele Group (Португалія)
• Albini Group (Італія)
• Textile ETP – European Technology Platform for the Future of Textiles and Clothing
• European Apparel and Textile Confederation (EURATEX)
• Shandong Weiqiao Pioneering Group (Китай)
• Swedish Waste Management Association (Avfall Sverige)
• Swedish Environmental Protection Agency